Член Європейської асоціації університетівЦієї осені розпочався четвертий сезон тандем-навчання в межах міжнародної співпраці між Тернопільським національним технічним університетом імені Івана Пулюя і Дартмутським коледжем (США). Тандем-навчання характеризується системністю та сталістю. Студенти факультету комп'ютерно-інформаційних систем і програмної інженерії двічі на тиждень зустрічаються в ZOOM зі своїми американськими друзями і допомагають їм вивчати українську мову: повторюють вивчене на заняттях, працюють з флешкартками, читають і перекладають сучасну поезію українських письменників-військовослужбовців, готують цікаві відеопроєкти та спілкуються на різні теми. Історія цього партнерства почалася кілька років тому — і вже вчетверте студенти обох країн говорять про війну, культуру й людську силу.
Повертаючись до попереднього сезону, розповімо, що результатом тандем-навчання між студентами Тернопільської політехніки та Дартмутського коледжу (США) у третьому сезоні (листопад 2024 року) була виставка «Музеї України під загрозою знищення». Проєкт об’єднав молодь з України та Сполучених Штатів Америки у спільному дослідженні та творчому осмисленні української культури в стані війни. Керували проєктом і координували роботи своїх груп проф. Вікторія Сомова (США, Дартмутський коледж), проф. Лада Коломієць (США, Дартмутський коледж) і доц. Леся Назаревич (ТНТУ). Допомагала з інтерв’ю, ділилася досвідом і підтримувала тандем-партнерів Тоня Закорчемна (США, Дартмутський коледж).
Тандем-команда працювала над темою «Зруйновані музеї України під час російсько-української війни», аби донести іноземній авдиторії просту істину: росія хоче позбавити Україну незалежності, суб’єктності, ідентичності, національної пам’яті.
Студенти факультету комп'ютерно-інформаційних систем і програмної інженерії: Віталій Балаєв, Максим Богач, Єва Дубанич, Лілія Дубчак, Ельвіра Заяць, Валентин Кичан, Андрій Манько, Софія Мацюк, Юрій Олійник, Маргарита Прачук, Сергій Толмачов, Софія Хемій самовіддано допомагали своїм тандем-партнерам з Дартмутського коледжу: Джейкобові Боуен-Глазероффу, Аннабел Петриці, Асі Беррі, Уінстону Морганові, Шібі Дуан, Грейс Пейн, Маршаллу Кері-Метьюсові, Давіду Мисюкові, Евану Боркові, Оскару Троікі занурюватися в українську мову і культуру.
З кожним музеєм молоді люди відкривали невідому частинку України, робили усе, щоб кожен музей (зруйнований / пошкоджений / пограбований) став зримим для своєї авдиторії.
Тандем-партнери занурювалися в тематичну лексику і глибинно досліджували біографії більш ніж 10-и музеїв, серед яких Херсонський художній музей ім. Олексія Шовкуненка, Іванківський музей (Київщина, с. Іванків), Будинок-музей Поліни Райко в Олешках, Національний літературно-меморіальний музей Григорія Сковороди на Харківщині, Музей генерал-хорунжого УПА Романа Шухевича (м. Львів), Соляні шахти Соледару, Охтирський краєзнавчий музей, Маріупольський музей краєзнавства, Меморіальний будинок-музей та садиба Михайла Коцюбинського (м. Чернігів), Музей Ханенків (м. Київ), а також заповідники: Херсонес у Криму та Кам’яна могила (заповідник) і пам'ятка архітектури: Будинок «Слово» (м. Харків).
Тандем-команди зібрали відео, інтерв’ю, публікації українською та англійською мовами про музеї; анотували найважливішу інформацію та обговорювали її в парах; брали інтерв’ю в працівників музеїв (, розшифровували ці інтерв’ю, створювали субтитри і вибирали фрагменти для фільму; шукали і знаходили наочний матеріал, перекладали тексти і фіксували найважливіше; крім того, працювали над онлайн-мапою, де був позначений кожен музей і найважливіше – американські студенти створили у своїй кінолабораторії фільм про силу й незламність духу українців, а не лише про втрати:
Кахут — улюблена частина в кожному сезоні, тому й цього разу команди не обійшлися без цієї чудової вікторини.
Вікторія Сомова (США) знайшла спосіб на заняттях з української мови як іноземної не лише читати, вивчати граматику, нову лексику, а й говорити про екзистенційну війну. У співпраці з доценткою кафедри української та іноземних мов ТНТУ Лесею Назаревич вдалося донести до світової студентської авдиторії жахливу істину та статистику — окупанти руйнують і грабують українські музеї не тому, що бідні, а тому, що мають на меті привласнити українську культурну спадщину і закріпити думку теперішніх і майбутніх русолюбів про те, що українців ніколи не було. Тепер ще одна авдиторія знає, що більше ніж 113 музеїв, 7 заповідників і 2100 об’єктів культурної інфраструктури опинилися під загрозою або були зруйновані. До росії вивезено понад 480 тисяч творів мистецтва!
Завершенням третього сезону тандем-навчання стала онлайн-виставка «Музеї України під ударом РФ» — подія, що зібрала значно більше глядачів, ніж могла вмістити галерея. Вона тривала два дні й показала, що навіть через екран історії українські музеї знаходять шлях до сердець.
Плейліст всіх інтерв’ю з музейними працівниками можна переглянути тут: www.youtube.com/playlist?list=PLHGbT8aEsI9t4rdUr8LvLz7NuFVrmvZdV
Для короткого огляду пропонуємо ознайомитись з окремими історіями та фото.
Розповідь студентки Софії Мацюк після інтерв’ю з пані Ларисою Жарких про неймовірні зусилля працівників Херсонського художнього музею викликала захоплення і подив, адже музейники понад пів року приховували експонати від окупантів і рятували твори мистецтва в різний спосіб. Особливо пам'ятною є історія про бібліотекарку пані Галину. Жінка, ризикуючи життям, заховала під светром томик Тараса Шевченка і пройшла з ним через російський блокпост. На щастя, військові обшукали лише її сумку… Цінну пам'ятку врятувала людина від «людей» — хіба це не диво!
Не залишили поза увагою студенти Софія Мацюк та Юрій Олійник Соледарські соляні шахти, які є незворотною втратою України. Таке інтерв'ю було багатоцільовим та інформативним. «За 300 років експлуатації родовищ тут видобули 250 мільйонів тонн солі, а поклади зменшилися лише на 1–3 %. Підприємство «Артемсіль» забезпечувало сіллю понад 22 країни світу! Цей ресурс був невичерпним, але російські ракети знищили все. Мешканці Соледара втратили не тільки свої домівки й роботу, а й частину своєї душі. Тепер лише віртуальні екскурсії нагадують, як усе було тоді, коли в Україну ще не ввірвалися "асвабадітєлі"», — розповів Володимир Низиєнко, керівник відділу комунікацій та звʼязків із громадськістю ДП «АРТЕМСІЛЬ».
Третьокурсник Сергій Толмачов родом із Лисичанська Луганської області. Він разом із Ґрейс Пейн досліджував історію Маріупольського краєзнавчого музею, де понад 60 тис. експонатів з цього музею знищено війною. Доля Маріупольського музею — це частина і його пам’яті, яка містить у собі спогади про дім.
Стаття «Impermanent Collection» інтерна Дартмутського коледжу Роберта Абеля обублікована тут: www.library.dartmouth.edu/news/impermanent-collection-documenting-ukrainian-museums. Публікація — свідчення міжнародної уваги до проєкту, присвяченого українській культурній спадщині в часі війни.
Зараз, як ніколи, важливо нагадувати про необхідність об’єднувати зусилля освітніх закладів і музейників для поширення історії та культури. Пошук спільних тем, проведення паралелей і діалог з міжнародними партнерами — це невеликі, але значущі кроки для представлення України у світі. Навіть у час війни мусимо знаходити спосіб боротися за своє, надихати іноземців на солідарність і підтримку. Співпраця триває. Члени команди ТНТУ й Дартмутського коледжу готують нові проєкти. У центрі цієї роботи — віра, що розповідати світові про українську культуру в час війни означає боротися за життя.