«Добрі справи мотивують жити, а не просто існувати ...»

Ви думаєте, що це слова відомої людини? Насправді це слова студента нашого університету, котрий вперше побував у Новосільському обласному спеціальному навчально-виховному комплексі Підволочиського району Тернопільської області.

16 грудня 2019 року напередодні Дня Святого Миколая Тернопільська політехніка створила Диво для вихованців даного закладу.

«Здавалося б, звичайний візит, один із багатьох впродовж 15 років… однак, щоразу дивлячись в очі цим дітям, розумієш — це маленьке велике Диво, яке твориш власними руками і насправді для щастя потрібно так мало.. Невідомо, хто отримав більше.. Діти чи ми.. І мова зараз не про цукерки, мандаринки, зошити, альбоми, книжечки, іграшки, які Святий Миколай передав дітям. Ми, дорослі, отримали значно більше», — розповідає учасниця поїздки, к.е.н., доц. кафедри економіки та фінансів Ірина Крамар.

Своїми враженнями поділились студенти:

Інна: «️То був надзвичайний день, сповнений нових емоцій і вражень. Ми відвідали дитячий будинок у Новому Селі Підволочиського району Тернопільської області. Такий досвід безцінний, адже ти даруєш емоції дітям, які потребують тепла, радості і любові... Перші хвилини зустрічі — їх не передати словами. Діти зустрічають тебе, усміхаються, одразу біжать до тебе, обіймають, а ти просто не знаєш, що робити, як реагувати... Хотілося плакати, адже розумієш, що їм так хочеться твоєї уваги, посмішок, розповідей про все, про щось цікаве, про щось нове. Можу сказати, що це надзвичайно круто бути частиною чогось такого цінного і мати можливість хоча б у цей день зробити дітей щасливішими... Опинившись там, я розумію, як сильно мені пощастило, адже у моєму дитинстві було багато радості, любові, сімейного затишку, теплих розмов з рідними. Дякую викладачам університету за можливість стати помічником Миколая і дарувати радість цим маленьким дітям».

Юра: «Це не звичайний навчальний комплекс, тут кожен вихованець особливий і у кожного своя історія. Всі різні, але усі діти щиро вірять у своє перспективне майбутнє! Тут зустрічаєш малих сміливців і тих, від кого важко почути слово! Але об’єднує усіх цих дітей одне – ВОНИ ОБІЙМАЮТЬ ТЕБЕ ТАК ЩИРО, ЯК МИ НЕ ЗАВЖДИ ОБІЙМАЄМО НАШИХ РІДНИХ! Вони не шкодують віддати найсмачнішу цукерку, яку щойно отримали у подарунок... вони радіють кожній секунді уваги, яку ти їм приділяєш. Особливо «взяли за живе» дві сестрички-близнючки, які не втомлювалися повторювати, що я дуже схожий на їхнього тата... Такі діти заслуговують більше любові, обіймав і тепла».

Оксана: «У кожного з нас є свій дім, своя зона комфорту. Виховний заклад — це не домашній затишок, але тут вихователі намагаються створити домашню атмосферу, всі умови, щоб діти були нагодовані, чисто одягнені. Також велика увага приділяється навчанню і вихованню дітей. Вони радо йдуть на контакт та діляться своїми враженнями. Звичайно, що тепло рідного дому і достаток школа не забезпечить, але її працівники намагаються докласти максимум зусиль, щоб зробити їх щасливими».

А ще кажуть: «Якщо хочеш йти швидко — іди наодинці. Якщо хочеш йти далеко — іди гуртом». Саме завдяки добрим серцям усіх тих, хто долучився до різних заходів, проведених в університеті та за його межами, зібрані кошти з яких було вкладено у добру справу, ця поїздка стала можливою.

Особлива подяка ініціаторам, організаторам та учасникам благодійних акцій — працівникам та керівнику відділу у справах молоді та зв’язків з громадськістю ТНТУ Оксані Гарматюк, голові правління ГО «Десантно-козацький рій Українського козацтва» Володимиру Мосейку та його побратимам Володимиру та Олегу Костюкам, студентській раді, викладачам Вікторії Кухарській та Ірині Крамар, п. Юлії Заярні та п. Тетяні Сатурській, усім небайдужим, а також тим «сміливцям», які у свої 18 років, наважилися на таку поїздку. Здавалося б, чому наважилися? Тому що не кожен дорослий зможе, захоче, знайде час…. А вони захотіли — і знайшли: Юрій Петручок, Інна Гула, Оксана Брошко, Мар’яна Танчик (студенти 3 курсу спеціальності «Фінанси, банківська справа та страхування»), Діана Болюх (студентка 2 курсу спеціальності «Публічне управління та адміністрування»). Пишаємося студентами Тернопільської Політехніки!

Для того, щоб творити добро, непотрібно чекати особливої нагоди. Почнімо з себе і з того, що кожен може зробити на своєму місці. Будьте небайдужими. У Вас вдома є книга, яку ніхто не читає? А, можливо, альбом, у якому вже ніхто не малює? Чи іграшка, якою не граються? Знайдіть хвилину, озирніться навколо — і Ви побачите стільки усього, що Вам непотрібно, а комусь це принесе справжню радість.

Оскільки такі поїздки є частими, то не варто чекати особливої нагоди та благодійної акції — у будь-який зручний для Вас час — долучайтеся! (к.1-307 або к. 1-207).

З прийдешніми Різдвяними та Новорічними святами! Бажаємо кожному стати частинкою Дива для Ваших рідних, друзів, знайомих та незнайомих людей! Божого усім благословення, відкритих та щирих сердець, наповнених Любов’ю!

Повернутись