До Дня пам’яті жертв Голодомору

22 листопада 2017 року в університеті відбувся реквієм пам’яті жертв голодоморів 1921-1922, 1932-1933, 1946-1947 років в Україні та спільна молитва за загиблими.

У холі головного навчального корпусу можна було побачити композицію зі свічками, калиною і символічним хлібом.

Керівник відділу у справах молоді та зв'язків з громадськістю Децик Оксана Ярославівна закликала усіх присутніх не забувати про одну з найтрагічніших сторінок історії українського народу, яка забрала мільйони життів невинних людей, та попросила вшанувати щирою молитвою тих, хто віддав своє життя за майбутнє суверенної України, хто зник у пітьмі голодоморів і воєн.

В ході заходу ведучі Тучак Ілона, Криськова Світлана та Кохан Василь прочитали тематичну поезію на слова А. Панасюка «Голодомор. Поминальне». У тональності скорботи прозвучали виступи учасників: студентки університету Адріани Гарматюк та студентки Тернопільського обласного державного музичного училища ім. С.Крушельницької Анастасії Рибак.

Свою подяку університетській громаді за спільну молитву висловив духовний капелан університету отець Ярослав Шевчук. «Дякую Вам, що Ваші серця відчувають біль усієї країни, що сьогодні Ви є тут, бо цінні Вам ці люди. Вони — частина нас. Безперечно більшість з них нам не відомі, не відомі їхні імена й прізвища та де вони проживали, але саме вони були тими, хто любив свою землю, свою Україну, рідних і близьких. Маємо берегти пам'ять про мільйони українців, які зазнали тяжких мук і жахливої смерті, адже вага живої пам'яті про цей злочин рівноцінна збереженню гідності кожної людини», — зазначив священник.

Про жорстокість і масштаби геноциду українського народу розповів доктор історичних наук, завідувач кафедри українознавства і філософії Криськов Андрій Анатолійович. Він наголосив, що найжахливішим за кількістю жертв є голодомор 1932-1933 рр., який позбавив життя щонайменше семи мільйонів мешканців України. Так, у першій половині 1932 р. голодом було охоплено 129 районів країни, а вже за рік — 320 районів. Середня смертність становила 25-35% населення. Особливо постраждали південні і східні області. Голод став зброєю масового біологічного знищення українців, на довгі десятиліття порушив їхній природний генетичний фонд, спричинив не лише демографічні втрати, а й морально-психологічні зміни в свідомості нації.

Тема Голодомору повертається до пам'яті української нації, стає її болем, реквіємом і, одночасно, символом її незнищенності. Перед суспільством стоїть завдання осмислення причин, характеру, масштабів трагедії, гідного вшанування пам'яті мільйонів наших співвітчизників. Лише така позиція — позиція пам'яті і вшанування — гарантує неможливість повторення подібних трагедій.

Повернутись