Олег Миколайович Шаблій народився 18 червня 1935 року в селі Чернихів на Тернопільщині. У 1958 році закінчив Львівський державний університет імені Івана Франка. В 1961 році групу молодих науковців, у числі яких О.М. Шаблій, направили в місто Тернопіль для організації роботи філіалу Львівського політехнічного інституту (ЛПІ).
Захист кандидатської дисертації відбувся 1963 року, а 1973 року — докторської. Трудову діяльність Олег Миколайович розпочав у 1961 році асистентом, у 1963 –1964 рр. — старший викладач, з 1964 р. – завідувач кафедри теоретичної механіки Тернопільського загальнотехнічного факультету Львівського політехнічного інституту, а з 1985 року — директор Тернопільського філіалу ЛПІ. Під керівництвом Олега Миколайовича Шаблія філіал інтенсивно розвивав матеріальну базу та кадровий склад, що дало основу для його перетворення в Тернопільський приладобудівний інститут, який очолив О.М. Шаблій. З 1997 року ВНЗ перейменовано на Тернопільський державний технічний університет імені Івана Пулюя — навчальний заклад IV рівня акредитації, ректором якого обрано Олега Миколайовича Шаблій. За часи ректорства О.М. Шаблія (1997 – 2007 рр.) проводилась об’ємна робота з вдосконалення технології проведення договірної роботи з підприємствами через Центр трансферу технологій університету та технології навчання, виховання і фізичного зміцнення молоді. В університеті успішно була впроваджена триєдина модель — НАВЧИТИ, ВИХОВАТИ, ОЗДОРОВИТИ як необхідна умова для одержання якісної освіти, гармонійного розвитку та фізичного вдосконалення студентів. В цей час університет разом з Фондом імені Івана Пулюя активно працює над створенням енергоощадних опалювальних систем. Відбувається вирішення ряду важливих проблем по створенню нових методів відновлення спрацьованих сталевих механізмів і конструкцій (керівник — голова Фонду О.М. Шаблій).
Головні дослідження науковця стосуються механіки деформівного твердого тіла, оптимального проектування технологічних процесів, проектування нагрівальних приладів, розробки та проектування антен супутникового телебачення та зв’язку, розробки технології відновлення зношених залізничних коліс, проектування нагрівальних систем для житлових будівель та різних споруд.
Професор Шаблій очолював десятки міжнародних, всеукраїнських симпозіумів, конференцій та семінарів, у тому числі Міжнародну науково-освітню конференцію з «Пулюївськими читаннями», присвячену 150-річчю від дня народження Івана Пулюя. Автор понад 250 наукових праць, 20 патентів України на винаходи та 10 авторських прав на новітні технології. Від 2002 року — голова Тернопільської обласної організації Українського союзу науково-технічної інтелігенції, з 2006 року — голова ради директорів Центру трансферу технологій університету. Нагороджений орденами «Знак пошани» (1986) та «За заслуги» ІІІ ступеня (2009), золотою медаллю Американського біографічного інституту США (2008). Відзначений нагородою «Свята Софія» (2005), «Петро Могила» МОН України (2007), золота медаль Американського бібліографічного інституту ( США, 2008 р.), диплом всеукраїнської програми «Золотий фонд нації» (2013 р.), диплом всеукраїнської програми «Національні лідери України» (2013 р.), всеукраїнської програми «Паливно-енергетичний комплекс України» (2013 р.) У 1998 році у номінації «Наука» визнаний людиною року Кембріджським міжнародним бібліографічним центром, почесний громадянин міста Тернополя (2003).
Формула успіху професора Шаблія звучала так: «Жити — значить працювати. Праця є життя людини».
Він відійшов у вічність на 81 році життя.
Олег Миколайович Шаблій — це знакова людина для нашого університету. Він був тим полум’ям, що запалювало пристрасне прагнення служити науці, своєму народу та Україні. Його життя — це життя університету.
Олег Миколайович Шаблій — людина глибокої віри, відкритості та мудрості. Він був не тільки мудрим керівником, проникливим науковцем, а й добрим другом, порадником для колег і наставником для молоді.
Він виховав і дав путівку у велику науку багатьом учням, котрі безмежно вдячні за це своєму Вчителеві. Він бачив у молодих людях майбутнє країни, а тому всі свої сили і розум віддавав вихованню нового покоління науково-технічної інтелігенції. Високо цінуючи дар життя, він присвятив себе тому, щоб творити у світі лише добрі та благородні вчинки. Він буде жити доти, доки пам’ятатимуть його вдячні учні і буде продовжена його благородна справа.
Пам’ять про НЬОГО — чиста і світла — назавжди залишиться в серцях великої університетської родини, у літописі української науки.
Сумуємо з приводу непоправної втрати.