11 вересня 2013 року до Тернопільської політехніки на літературну зустріч завітав відомий український поет, майстер поетичного перекладу, політик, дипломат, культоролог, Герой України Дмитро Павличко.
Запросив Дмитра Васильовича відвідати наш університет начальник відділу працевлаштування та практичної підготовки студентів, старший викладач кафедри української та іноземних мов ТНТУ Равлів Ігор Петрович. Також Дмитро Васильович мав нагоду побачитись із давнім приятелем, побратимом по духу і добрих справах - професором Гевком Богданом Матвійовичем.
До Тернополя Дмитро Павличко приїхав разом із дружиною Богданою Павлівною, яка є уродженкою с. Гущанки Підволочиського району (до речі, саме цей край надихнув його на написання збірки «Сонети подільської осені»). В університеті вони оглянули музей Івана Пулюя, поклали квіти до погруддя Івана Пулюя. Від адміністрації університету шановних гостей привітав проректор з науково-педагогічної роботи Степан Дячук.
В ході зустрічі Дмитро Павличко висловив свою думку з приводу політичної ситуації в країні, мовного питання та з приводу того, що варто читати фундаментальні українські твори, а не літературу, яка швидко промайне. Нещодавно автор видав книжку політичних статей Івана Франка про Україну, а саме «Іван Франко - державотворець української держави». Наразі Дмитро Васильович відійшов від політичної діяльності, але активно займається написанням спогадів. Також поет порадив читати молодим людям класиків сучасності - Ліну Костенко, Івана Драча, Миколу Вінграновського. Одна з його порад звучала так: «Щоби вистояти, маємо знати бодай одну, дві, три, а то й п'ять іноземних мов, але найперше, маємо шанувати свою мову, свою історію та своїх героїв». Він зазначив: « У нас потужна нація, яка дала світові багато видатних людей, але, на жаль, про нас в Європі нічого не знають. Мою пісню співають в Японії, Польщі. Але мої пісні переклали і люди не знають, що вони українські».
В знак шани і поваги до великого українця - Дмитра Павличка в читальній залі науково-технічної бібліотеки ТНТУ цього дня прозвучала однойменна пісня «Два кольори». Музичний дарунок у виконанні керівника вокальної студії університету Миколи Кліща став завершальним акордом пам'ятної зустрічі.